Валерій Хаїт "КВК, яким я його любив і пам'ятаю"

Перед вами не зовсім проста книга. Ось як сам
автор пояснює її появу:
«З якогось часу у моєму житті стали виявлятися
справи, які я, не зовсім розуміючи чому,
мав обов'язково здійснити. Так настав час і цієї книги.
Ні, я звичайно, всі роки пам'ятав про дивовижний поворот,
що трапився в моєму житті, який інакше як подарунком
долі не назвеш. Але писати про це зовсім не збирався.
Так, якісь моменти з нагоди фіксував,
відповідав питанням, іноді писав про друзів. Але все випадково,
без особливої ​​мети. І лише
коли мені перевалило за 80, раптом відчув – треба!
Я в боргу перед цим неповторним кавеенівським часом
та цими людьми. Це були наші найкращі роки, повні
радощів і надій, і головне — віри в те, що життя прекрасне і
що після кожної чергової дружньої зустрічі
​​ обов'язково буде наступна, і що так буде завжди ... »